Більш мінливої погоди ніж у горах годі собі уявити. І найбільш примхливим в Українських Карпатах є масив Чорногора з найвищою вершиною Говерлою. В низинах може лагідно світити сонечко, дітвора плескатиметься у річках, однак на верхах цілком несподівано може посипати градом, здійнятися рвучкий вітрюган чи забілити альпійські луки літнім снігом. Саме в таких умовах на відрозі г. Пожежевської, що кількома кілометрами південніше Говерли, знайшла затишок низка відважних науковців.

Від спортивної бази Заросляк, що служить «базовим табором» для традиційних сходжень на Говерлу з боку смт. Ворохти Івано-Франківської області, до сніголавинної станції «Пожежевська» 30 хв. підйому. Тут несуть цілодобову вахту працівники Міністерства надзвичайних ситуацій. Старожилів станції нелегко здивувати, адже за три десятиріччя довелося бачили практично все: ураганні вітри, кількаметровий сніг, арктичні морози та тропічні зливи. Поруч станції — низка вимірних пристроїв. За допомогою них метеорологи отримують масу наукових параметрів, потрібних для прогнозування погоди. Маємо електрифікований анемометр-вітромір у вигляді літачка з пропелером, гідрометри для визначення вологості повітря, барометр-анероїд та низка пристроїв для визначення кількості опадів. Три громовідводи красномовно свідчать про грізні умови праці. На станції були встановлені своєрідні погодні рекорди України: кількість річних опадів – майже 1,6 м, кількість градових днів на рік – 13 та швидкість вітру – 40 м/с (144 км/год)
Попри романтику наукової діяльності, роботу аж ніяк не можна назвати легкою — щотри години черговий працівник знімає покази пристроїв і у строго визначений час передає шифри метеоспостережень у найближчі обласні центри – Франківськ, Львів та Чернівці, а також у столицю.
— До такого режиму люди звикли, — розповідає начальник станції Михайло Довганюк. — Зміна у вахтовиків добова, а після тижня роботи — два тижні відпочинку вдома. Дисципліна тут залізна, дані повинні бути телеграфовані за будь-якої ціни, адже, окрім Пожежевської, високогірних станцій в Україні є лише дві: на г. Плай масиву Боржави та на Ай-Петринській яйлі в Криму.
До станції електрика не проведена. Для зарядки акумуляторів радіостанції часто доводиться бігати на Заросляк. Метеорологи мають у розпорядженні автономний дизель-генератор, який потребує ремонту. Держава грошей не виділяє, отож науковці лагодять його самотужки. Будівля станції потрохи здає перед стихією – згодом її очікує ремонт. За радянських часів, коли збудовано станцію, тут подбали про комфорт роботи у високогір’ї: є центральне опалення і паралельно кахельні печі, ванна і санвузол, в достатку місць для роботи та відпочинку. Вода під тиском подається із підгірного джерела, а дров для палива у лісі не бракує. Для зручності працівників – газова плита.
По сусідству розмістився біологічний стаціонар Інституту екології Карпат Національної Академії Наук України (раніше – Інституту ботаніки). На відміну від метеостанції будівля стаціонару дерев’яна і старіша. У вересні цього року науковці відзначатимуть своєрідний «екватор» — п’ятдесят років тому, у 1958 р., була відновлена наукова діяльність. До другої світової війни тут була польська ботанічна станція, збудована у 1899 р. Довкола будівлі – сила-силенна грядок наукового та споживчого призначення. Око тішать нарциси, молодило, родіола та молода цибулька, яку так люблять сусіди-метеорологи.
Старожилами на стаціонарі є Юрій Голобін та його вівчарка Бакс. На станції регулярно працюють науковці Інституту – вони вивчають життя рослин та тварин в умовах високогір’я. Аспірант Оксана Гаврилюк досліджує життя земноводних у Чорногорських озерах Несамовите та Брескул. Раз у два тижні вона відправляється у похід з сачком та препаратами досліджувати гірських тритонів.
Частенько на пол. Пожежевській видно туристів — за невеликі гроші тут можна переночувати, якщо на Заросляку місць немає. До того ж, поруч проходить рекреаційна стежка Карпатського національного природного парку до озера Несамовите в обхід вершин.
Юрій Голобін суворо стежить за чистотою на стаціонарі і самостійно збирає пляшки та сміття вздовж стежок, покинутих тут недбалими туристами.
За вікном може танцювати хурделиця, загинати дахову бляху вітрюган та сікти обличчя мжичка. Однак робота на Пожежевській не припиняється за жодних умов.

© Юрко Гудима

Рейтинг доступний лише для зареєстрованих користувачів.

Будь-ласка, ввійдіть в систему чи зареєструйтесь.

Оцінка відсутня.