КАРПАТИ АКТИВНІ: ДИХАННЯ ДРУГЕ

Активний туризм як один з найбільш пізнавальних та бадьорих видів відпочинку набув значного розвитку та поширення на території нашої держави за часів Радянського Союзу. Ціле покоління майстрів спорту та адептів здорового способу життя виплекала епоха профспілок та партактиву. Попри всі недоліки тогочасного устрою, держава не шкодувала коштів на туризм: як-от закупівля спорядження для спортивних секцій, фінансування авіаквитків у віддалені закутки материка, прокладання маркованих туристичних шляхів та формування рятувальних загонів.

В Українських Карпатах усе почалося значно раніше. За часів Австро-Угорщини, наприкінці 19 ст., поруч віковічних плаїв, витолочених звіриною та худобою, прокладались сотні кілометрів шляхів військового призначення. Стежки для полегшення просування крутими схилами вручну вирізались солдатами у виглядів серпантинів, надійно викладались камінням, часто крізь ґорґанські «каменоломні» та непрохідні нетрі сосни альпійської. Пізніше, у міжвоєнні часи, ці шляхи з пізнавально-рекреаційною метою успішно використовували польські туристичні організації. Мандрував такими стежками і митрополит Андрей Шептицький. За кошти громадськості у тридцятих роках 20 ст. були зведені десятки гірських притулків, які використовувались спільно з державними службами (лісниками, прикордонниками та єгерями). До ІІ світової в Карпатах також існувало чимало прознакованих туристичних маршрутів.

Війна та десятиліття бездумного радянського господарювання практично знищили місцеву туристичну інфраструктуру: більшість притулків були спалені, а маркування на пару з прокладеними по лісу стежками відійшли у вічність на сталінських тартаках. Сотні кілометрів лісовозних доріг легковажнi трелювальники проклали вже існуючими стежинами, що призводило до їх знищення; на превеликий сум, така варварська практика існує і донині.

За часів радянських нові стежки якщо і створювались, то лише для потреб мисливства та відпочинку номенклатури. Водночас силами лісгоспів та мисливських господарств у Карпатах було зведено кілька десятків мисливських будиночків, які негласно використовувались й «дикими туристами». З розпадом тоталітарного устрою та розвитком підприємництва туристична інфраструктура занепала. Розкручений маховик приватного «лісогубства» в пошуках легкої наживи вже не тільки не відновлював чи прибирав порубані ділянки, але й «підняв пилу» на свіжомарковані дерева. А керівництво області потім дивується, для чого витрачати фарбу на маркування Карпат, якщо ті деревостани й так спиляють, а то ще, не дай Боже, перезріють.

За таких непростих умов, на захист ще не розкраденого та неспаленого, Василем Гутиряком у 2001 р. була створена громадська організація «Івано-Франківська регіональна фундація «Карпатські стежки».
За шість років діяльності Фундації мінялась влада (в обличчях, але не в промовах), зникав і не повертався ентузіазм; учасники залишали вигідну роботу та збували статки, аби не закинути улюблену справу через банальне безгрошів’я, однак битву по оббиванню кабінетних порогів «карпатці» пережили.

Йшли роки кропіткої праці: у вихідні та свята, від зорі до зорі, у дощ, сніг та мороз, однак члени Фундації не покидали робіт. За цей час було досліджено, відновлено та промарковано понад 150 км гірських шляхів. В наших горах, відомих як других по складності орієнтування в колишньому Союзі, це важко переоцінити. Вже п’ятий рік поспіль, репрезентуючи область як єдину серед інших карпатських регіонів, Фундація відстоює позиції по затвердженню єдиного стандарту маркування відповідно до карпатської (кольорової) концепції ідентифікації туристичних шляхів. Така система прийнята в усіх карпатських сусідів нашої держави й існувала в Радянському Союзі. «Альпійська» система, котру захищають опоненти з сусідньої області і яка передбачає цифровий принцип позначення маршрутів за прикладом альпійських країн, є, на думку Фундації, менш відповідною для України.

У 2001 р. Василь Гутиряк спільно з Радою з туризму Карпатського регіону розробив проект відновлення Східно-Карпатського туристичного Шляху «Спільним шляхом до Об’єднаної Європи», який повинен з’єднати Польщу і Румунію через Українські Карпати. Не минуло й чотирьох років як проект набув статусу регіональної програми розвитку активного туризму і схвалений на рівні державної адміністрації Івано-Франківщини. Програма матиме значний соціальний ефект, оскільки покликана стимулювати місцеве населення повертатись з-за кордону. Адже гроші можна заробляти і вдома – шляхом розвитку зеленого туризму, і навіть без розкрадання лісу. А там гляди й перестануть висипати сміття до річки.

В 2003 р. розпочато відновлення єдиного українського туристичного притулку на полонині Плісце, що неподалік с. Осмолода Рожнятівського району. Притулок коштом громадськості збудувало товариство «Плай» в 1935 р., однак його було знищено в роки війни. В реконструкції встановленої замість нього в 50-60 рр. та суттєво пошкодженої часом мисливської хатки прийняло участь біля 100 добровольців та зібрано понад 6000 грн. пожертвувань з усієї країни. В 2005 р. стару аварійну споруду демонтували, натомість було зведено новий каркас. Внаслідок браку коштів та підтримки з боку влади закінчення притулку Фундація планує лише у 2007 р.

Роки пострадянського «дикого туризму» та масові заїзди місцевого населення по гриби та ягоди суттєво засмітили гори. Фундація ініціювала в 2004-05 рр. ряд екологічних акцій для прибирання сміття на полонинах Плісце та Хом’яків. У травні цього року передбачається започаткувати акцію «Чисті гори» та встановити ряд екологічних стендів в рамках акції «Забери своє сміття з собою!». Крім того, нарешті вдалося «вибити» бюджетні кошти на встановлення інформаційних щитів для позначення меж ґорґанського ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Ґрофа».

В 2006 р. Фундація відновила співпрацю з потужним Польським туристично-краєзнавчим товариством (ПТТК). Поляки стало зацікавлені у розвитку Карпат як рекреаційної зони, і це не тільки данина спільній історії – в Європі давно пропагується активний спосіб життя, в гори там масово ходять від 5 до 90 р. Однак дрімучий бюрократизм та нездатність українського чиновництва до дій без власної на те вигоди перешкодили виконанню програми по зведенню трьох туристичних притулків та наметових таборів у 2003 р.

В рамках ґранту Міністерства закордонних справ Польщі у співпраці з ППТК Фундація цьогоріч облаштувала за європейськими стандартами біля 70 км пішохідних та понад 30 км велосипедних туристичних шляхів. Завдяки теплій осені та початку зими роботи велись аж до Нового Року і були закінчені усього за 3 місяці. За цей час були встановлені інформаційні стенди з таблицями та картосхемами, дороговкази та таблички на вершинах-кульмінаціях маршруту: Ґрофа, Молода і Ґорґан. Крім створення маршрутів, була видана детальні україномовні мапа та путівник.

Восени Фундація як єдиний представник України прийняла участь в щорічній конференції екологічних партнерств та фундацій Східної та Центральної Європи, які розвивають рух «Ґрінвейз» – транскордонні зелені шляхи, що з’єднують культури, країни та міста, пропагують немоторизований туризм, знайомлячи туристів із самобутністю краю, та покликані розвивати громади, через які проходять. За результатами зустрічі Фундацією була підписана Сопронська декларація, яка покликана розпочати цей рух і в Україні.

Робота не закінчується досягнутим: триває робота над спільним проектом Посольства Нідерландів з приводу інформаційного облаштування заповідного фонду Рожнятівського району. Великі надії у Фундації покладають на програму в рамках співпраці Івано-Франківської ОДА з Міністерством економіки «Зелені стежки Прикарпаття», затвердженої нещодавно Кабміном, адже при виділенні фінансування в Ґорґанах будуть відновлені та збудовані десятки туристичних притулків.

«Карпатці» не зупинятимуться на досягнутому, позаяк метою є сталість розвитку та гармонійне існування. Членство у Фундації відкрите для усіх, кому не байдужа доля активного відпочинку, хто дбає за довкілля та збереження рідного краю. Серед учасників приживаються люди, які не бояться праці та не плутають слово з ділом. Активістів «Карпатських стежок» не лякає те, що це хобі може «затягнутися» на все життя, бо впевнені, що їм вистачить здоров’я та ентузіазму, чого всім читачам щиро і бажають!

Опубліковано в газеті "Галицький кореспондент", м. Івано-Франківськ

Рейтинг доступний лише для зареєстрованих користувачів.

Будь-ласка, ввійдіть в систему чи зареєструйтесь.

Оцінка відсутня.