Головна · Статті · FAQ · Поклики · Контакти · Архів 18.01.2019
Пошук



Останні новини
Карпатська обсерваторія ім. Товариша Хрущова
Василь Палійчук ― богатир радянської літератури
Сакральне серце Чорної Гори
Операція «ліс або життя»
Семінар-табір «Волонтерство в ПЗФ»

Останні статті
Карпатська обсерваторія ім. Товариша Хрущова
Василь Палійчук ― богатир радянської літератури
Сакральне серце Чорної Гори
Операція «ліс або життя»
#І чьо там на Попí?
Гість
логін

пароль



Відновити пароль
Попиван Обсерваторний: таємниця філосософської кімнати
Грубезних мурів твердь тримає час
Щоб донести до нас історії перлини
І от, за N століть ви дочекались нас
Хоч поруч з вами в часі ми хвилини
[2000]

За останні місяці змін небагато, але вони є. Значною мірою сезон 2015 року був провалений пізнім виділенням коштів (а їх, нагадаю, виділяє виключно польська сторона), через що запланований фронт робіт зроблено не було. А було заплановано відновити мури та металеві паркани по периметру обсерваторії, оскільки на них от-от «мають» з’явитись сонячні батареї, не кажучи вже про урочисте відкриття, що приурочене до 80-тої річниці запуску обсерваторії у кінці липня 2018 р.
3D-модель пера двох фанатів

В очікуванні початку сезону, спільно з дизайнером-волонтером вдалося спроектувати якісну 3D-модель обсерваторії. В прицілі найближчим часом робота по відтворенню тогочасного історичного інтер'єру. Тривають активні пошуки даних про призначення приміщень (як в літературі, так і в натурі).

Крім того, нашим волонтерам вдалося доступитися до публічної інформації органів місцевого самоврядування Верховинщини. З отриманих даних стало відомо, що правовий статус обсерваторії станом на сьогодні все ще залишається вкрай заплутаним (див. додаток наприкінці матеріалу)

То що ж відбувається на Попивані цього року?

Викопана траншея під мур
Цьогоріч сезон почався вчасно. Значною мірою завдяки заощадженим восени коштам. У 2015 р. погода сприкрилася набагато швидше, ніж можна було сподіватись. З огляду на характер зовнішніх та дуже виснажливих робіт, було вирішено сезон закрити дочасно. Альпійські луки швидко закутало крижаним панцирем, постійно сніжило мокротою свинцеве небо, і невгамовні вітри ладні робити були з подорожнім, що заманеться. У таких умовах з приміщення вийти складно, не те, що годинами махати кайлом і порпатися у напівзамерзлій каші з глини.

Наприкінці червня 2016 р. на Чорногорі ще де-не-де залежується сніг, середньодобова температура коливається в районі +12 градусів. Але за умов чистого неба навіть спекотно, сонце з вітром просто на очах сушать землю, що полегшує виїмку гірської породи.
250 м канави по периметру потрібно розкопати на глибину 80 см і шириною 50 см. Раніше тут стояли потужні мури і паркани, однак невмолимий час подекуди не залишив від них ані сліду. Ще досі довкола чубка гори можна знайти залізні елементи. Металевим конструкціям воріт, хвірток та парканам, яких не забрав вітер, допомогли зникнути ті самі місцеві заробітчани, котрі ще «вчора» каторжною працею виносили це все на горбі.
250 метрів треба розбити кайлом чи ломом, вирвати з кігтів землі 10 тонн каміння, вибрати 100 кубометрів глини. Чотири ветерани попиванських поневірянь, робітники-фанати проекту, полишають прибуткові будови і за символічну плату готові віддатися складним умовам спільної справи. Богдан Кузик та Володимир Солтус з Івано-Франківська, Василь Шепетюк та Володимир Волощук з Коломиї вже четвертий рік підряд знаходять час та натхнення потрудитися на благо багатостраждального Слоника. Ну і, звичайно, Володимир Ідак; без ентузіазму та професійної хватки архітектора нічого цього не було б.

* * *

6:30 ранку. Подвір’я університету. Порожньо, хоча через півгодини запланований виїзд.
Інструктаж студентів перед від'їздом
Тішить те, що автобус «Еталон» вже на місці разом з водієм. Прибувають на лексусах та лендкрузерах чиновники від університету, переживають аби все вдало співпало. Робітникам у поміч виділено 11 студентів, харчі та паливо. Їхня задача ― збирати каміння для мурів. Студенти дуже довго збираються (ще не всі заповнили документи про відпрацювання академзаборгованості). Проводиться інструктаж по техніці безпеки та дисципліні. Десь по восьмій вирушаємо. З нами прямує КамАЗ з причепом, весь напханий екструдованим (ударостійким) утеплювачем, новісінькою бетономішалкою та тонною цементу. Також тішать око два кубові баки для води. В нашому автобусі також таємничо виблискує новизною стартерний генератор, придбаний польською стороною. З нами їде представник університету, який контролюватиме витрати палива. Хутко завантажуємо продукти з університетської ідальні. Багато яєць, капусти, тушківки, картоплі. Хліб спекти не встигли.

У Ільцях через 40 хв з моменту нашого прибуття у проект вливається ще один партнер проекту ― Управління надзвичайних ситуацій Івано-Франківської області, яке надає свій ГАЗ-66, в особі рятувальника Василя. Після перевантаження у Ільцях та потім біля Погорільського лісництва повільно, але впевнено, за три з гаком години, видряпуємось на вершину. Дорогою ще набираємо воду та ремонтуємо бензонасос. На вершині видніються постаті Василя Фіцака та Олександра Гулика, волонтерів-рятувальників Чорногірського гірського рятувального загону, що прибули сюди двома днями раніше.

Перекус і розкладаємо прибулі матеріали та устаткування. Цілий Божий день йде на добирання всього з Івано-Франківська. Вже вночі облаштовуємо кімнату №20 для студентів. Другий день Зелених Свят добіг свого кінця.

Зранку вівторка 21.06 на горі аншлаг. Василь Фіцак бігає як ошпарений, лиш встигає реєструвати транзитних туристів, яких тут як мурашок. Нервів додають нахабні джипери, які мало того, що користуються відкритими шлагбаумами по всій довжині шляху, у складних кам’янистих місцях дороги протоптали нові ― більш пологі ― колії прямісінько через кущі охоронюваного рододендрону. Заборона проїзду на територію національного парку їх не лякає. Лісник даного обходу, який супроводжує нас при виїзді на гору, бідкається, що запарився міняти колодки на крайньому шлагбаумі (при виїзді з пол. Веснарка), оскільки їх постійно зривають. А за свою копійчану зарплату без зброї проти круглопиких нахаб виступати не ризикує.
Вигляд обсерваторії та огорожі станом на 1938 р.

Наша бригада з 4 майстрів та 2 помічників копає траншею для бетонного армуючого поясу для мурів на північнім боці периметру. На даному сегменті історично мур у верхній частині з міркувань безпеки існував у вигляді металевого прозорого паркана, оскільки тут у 1920–1939 рр. проходив кордон Польщі та Чехословаччини. Частина землі з поверхні вибрана торік восени, два чи три прогони вже навіть зацементовані. На всю роботу йде цілий день.

Паралельно В. Ідак та В. Солтус встановлюють систему зливних труб для збору дощової води до кубового резервуару. На жаль, за чотири дні всі грози минали Попиван, як того божевільного нанашка. З розрахунку на дощ були заплановані мулярські роботи. Привізної води стало ненадовго.

Бункер

Води нема, нічого не поробиш, йдемо копати далі. Починаємо від лівого краю майбутніх воріт. Земля щебениста, кожні двадцять см ― величезні брили, накидані тут як в Ґорґанах. Тут вже тіні немає, сонце пряжить немилосердно.

В таких умовах Володя Волощук починає інтенсивно філософствувати в напрямку віддаленої від конструктиву оптимізації праці. За що отримує позивний «Ленін». Хоч-не-хоч, але кожен з нас, незважаючи на версію автопілоту, раз в годину постоїть, опершись на рискаль й зітхне через наш воістину черепашачий темп. І як тоті чиновники собі уявляють відкриття через два роки з такими крихітними зусиллями?... Тут би не одну таку бригаду, як наша, а 10 ― от тоді би справа завирувала… Інше питання – де взяти таких людей, не кажучи вже про їх елементарне життєзабезпечення. Працювати в таких умовах захоче лише фанатик:

1. Зарплата порівняно невисока.
Умови існування бригади

2. Погода часто екстремальна
3. Їсти готувати доводиться самим (хоча обіцяно кухарку)
4. Гігієна – розкіш (бо вода – розкіш). До джерела ― 800 м і 250 м висоти по крутій стежці.
5. Мешкати доводиться сімом бугаям у кращому випадку в маленькій кімнатці рятувальників. Решта тулиться у вогкій кімнаті №20 головного корпусу, де скоро, як в №21, провалиться стеля.
6. У головний корпус (пусте, що заблокований камінням) спромоглися просочитись міжсезонні туристи і засрати в прямому і переносному розумінні всі закутки (щоб вам вдома унітаз прорвало, нелюди!). Запахи стоять відповідні. Але студенти ― живучі персони )
7. Їхати треба на цілу зміну у 7-10 днів. Електрики як такої немає. Раз в кілька днів запускається генератор для підзарядки акумуляторів. Мобільний тягне погано, в хмарну погоду сигнал слабшає або зникає.
8. Траплялося, що зміни затягувались на 2-4 дні (через проблеми з транспортом чи добиранням наступної зміни), тоді доводиться стягувати паски.
9. Психіка людей іноді збоїть, емоції б’ють через край. Слабакам тут не місце.
10. Роботу потрібно робити всяку (муляр, електрик, землекоп, каменяр, столяр, зварювальник, покрівельник, різноробочий, лісоруб, моторист) і не крутити носом.
11. Гори є гори. Якщо ти ніколи не ходив в гори, працювати тут буде складно.


* * *

Володя Шепетюк і знайдена ним стінка
Десь на другій годині Василь Шепетюк натрапляє на глибині 60 см на рівнесеньку, викладену найрівнішим колотим каменем стінку. Ми всі шоковані, адже тут раніше ― нехай з глини ― але був вимуруваний паркан. Яка стінка під землею? Якщо то підмурівок – то чому зі зміщенням від залишків муру воріт? Йолки-палки, з протилежного боку така ж стінка, з такого ж гладкого каменю. Що це, стародавній шанець? Так ідеально вимуруваний, наче тут лежав і відстрілювався від москалів сам цісар Франц-Йосип. Всі покидали струменти, увага прикута до таємничої знахідки. Починаємо мізкувати, задача №1 відступає поволі на другий план. В суботу звітна українсько-польська конхверенція за участю віце-прем’єра Польщі, а натрапити на таку знахідку – це чималий поштовх ентузіазму всім причетним!

От чого те каміння так хаотично накидане тут!… Шанець був поспіхом закопаний перед будівництвом муру. Те, що він тут був – сумнівів немає, адже маємо старі фотографії у портфоліо. Раз закопаний – отже він тут був до будівництва у 1937 р. Висновок – це частина старої фортифікації часів першої світової війни! Хоч би ми на кості не натрапили… Інакше археологія закриє розкопки і відсторонить всіх невідомо наскільки. Звісно цікавіше все самому розкопати. Тут такі історичні перипетії! Доторкнутися до самої історії! Кожен з нас відчуває себе Індіаною Джонс, а дехто навіть ― Говардом Картером. Богдан Кузик, другий після Ідака по старшинству, чомусь песимізує і пропонує закопати все к бісу, поки не пізно. А виконроб наш, Ідак, якраз пішов зі студентами каміння схилами заготовляти. Тобто в нас невелика анархія. Як поводитись у таких ситуаціях ― ніхто особливо не знає. Але далі копаємо, бо таємниця манить.

Ой…. Василь докопався до дошки. Удари по ній мають дещо гулкий звук… Невже могила? Попри всі можливі самозастереження, копаємо далі. Дошки зі смереки, але досі ще не зотліли. Під дошками порожнина! Бункер? Праворуч і ліворуч від прикритого дошками прямокутника «входу» дві рівні площини ідеально вимурувані одна навпроти одної і виглядають на перший погляд наче тупики. Цікаве у цього архітектурного витвору планування…. Наразі більше запитань, ніж відповідей. Нарешті розкопали вхід у бункер.

Приходить Василь Фіцак, головний рятувальник-волонтер. Він всіх відсторонює і зважується першим залізти у бункер. У кожного в уяві глек із золотими кронами або хоча б ящик 100-літнього алкоголю. Всередині Василь знаходить уламок скла від плафона гасової лампи та круглу кришку до бербениці. Склад? Цілком можливо. В крайньому правому кутку знайдено щось на зразок дерев’яного люка, який міг бути віддушиною або спостережним вічком.

Дещо пізніше серед глини в ніші при вході до підвальної частини знаходиться значна частина білої речовини. Вапно? Склад?

Потім Фіцак уважно подивиться на знайдені з округлими торцями дошки, припасує до них кришку уявної бербениці і…. всіх засмутить. Висновок: туалет. Настрій у всіх різко пішов на спад. Одне діло знайти бункер, зовсім інше – засипаний колись віхóдок. Сенсація різко перетворилась на дотеп. На підтвердження слів Василя, під шаром вапна знаходиться шар характерної брунатної субстанції (на щастя, жодного запаху там не було). У вапні, яке служило антисептиком, знайшлися навіть елементи маркування мішків, які очевидно висипали разом. А серед коричневих прошарків знайшлися клаптики навіть польськомовної газети… Еге ж, робота археолога виявилась дуже пізнавальною )) Пізніше біля двох паралельних площин із незрозумілим призначенням знайдуться ідеально вимурувані сходи на поверхню. От і вся загадка.

Філософську кімнату знайдено
Це був туалет для будівельного майданчика. Ідеально припасовані стіни, залізобетонне перекриття відстійника, вимурувана похила площина під отворами для кращого зливу відходів. Ну хто б міг подумати, що для батраків в першу чергу буде збудований такий капітальний підземний будівельний об’єкт?!? Який планували засипати в кожному разі. Наша напів’азійська ментальність це осягнути не змогла.

Наступного дня в повітрі витали сподівання знайти ще щось, але фортуна посміхається лиш одначе ) Третій день копаємо, цього разу біля каплиці. Тут реально скелястий рельєф, копати найскладніше за усі дні. Ближче до вечора захмарюється, і починає блискати на півдні. Неквапно збираємо реманент і ховаємось до середини. Жарти з грозою тут кепські. В суботу, згадує Василь Фіцак, була потужна гроза, і влупило так, що ледь не поглохли. Думається, що розряд пройшов в кількох кроках від стін, якщо не в корпус. Думка про встановлення громовідводу стає дедалі актуальнішою (в споруді 1938 р. він існував ― хлопці знайшли обрізки під час прибирання).

На жаль (на щастя), гроза крутилась перед горою і наближуватись не наважувалась. Потім спересердя сплюнувши, втомившись боротись із теплим висхідним повітрям нагрітої гори, обійшла нас боком. Дощової води для мурування ми так і не дочекались. Вечір довгий, йдемо встановлювати вхідні двері. Слава студентам, які прибрали всі фекалії нелюдів іще зранку!

До речі, про студентів. Хлопаки у перший же день пройшли жорстке бойове злагодження. Через надто довге очікування зворотного рейсу хлопці добряче змерзли сидінням біля лісництва і вирішили йти пішки. Прийшли далеко після опівночі, зранку довго приходили до тями та акліматизувались.
Славна студентська братія
Однак, як і належить молодим, швидко призвичаїлись і навіть почали готувати їсти (серед 11 студентів завжди знаходились бажаючі чистити картоплю і куховарити, лиш би не носити важке каміння). Зупи та рагу з димком у їхньому виконанні були невиправно смачні. Голодний студент ― запорука смачної і здорової їжі.

Поки ми копали траншеї від сніданку до вечері, волонтери-рятувальники теж без діла не сиділи. Хлопці вичистили ще одну кімнату на нульовому поверсі основного корпусу (яку Ідак в майбутньому планує віддати під кухню), звільнили від рослинності пристінні кам'яні доріжки та почали вичищати перший поверх прямокутної башти.

Увечері четвертого дня приїхала машина з арматурою. Це були ворота, хвіртки, металеві секції парканів та тестові опори. Зранку п'ятого дня 24 червня, який для мене, на жаль, була крайнім у цій експедиції, вдалося навіть якийсь час покрутитися у процесі встановлення першої секції паркана. Ой, як не хотілося прощатися… Але треба. В результаті ледь не проґавив останній з нижньої Дземброні автобус на Верховину.

А завтра, в суботу 25.06 запланована підсумкова конференція за участю високопосадовців, результатом якої всі ми б хотіли бачити продовження і прискорення робіт. Що було на тій конференції ― я уяви не маю, прочитаємо згодом від інших очевидців )

ДОДАТОК до матеріалу:

Юридична казуїстика

Фактично будівлю ще 28 грудня 2010 р. рішенням Верховинської районної ради постановлено передати на баланс Прикарпатського університету, але без прав продажу, відчуження та передачі в оренду. Тим же рішенням ухвалено доручити Верховинській РДА підписати угоду про цільове використання споруди (що було зроблено 25 серпня 2011 р.), а також доручити внести зміни до переліку комунальної власності району. Дана угода зобов’язала університет встановити вільний доступ для бажаючих, а для учнів – ще вільніший ― безкоштовний ― доступ з освітньою метою. Також доведеться знайти кошти для облаштування оглядового майданчика для всіх бажаючих (для чого він там, й так усе видно довкола )). В акті приймання-передачі до згаданої угоди окремо згадано про передачу обсерваторії з комунальної до державної власності університету. Таке вирішення питання не задовольнило університет, і останній повторно звернувся 20.09.2012 р. до обласної Ради з проханням вплинути на ситуацію. Дуже оперативно ― через тиждень ― обласна Рада ухвалює рекомендацію Верховинській райраді внести зміни до свого рішення від 28.12.10 р. і додати туди заповітні слова «передати університету у власність», а положення про підписання угоди про цільове використання та внесення змін до переліку комунального майна ― виключити.

Через три місяці з хвостиком ― 28.12.2012 р. ― Верховинська райрада дослухається до рекомендацій Івано-Франківської ОР та забирає свої слова «про баланс, відсутність прав продажу, відчуження та оренди» назад, натомість замінює їх на «державну власність», але без прив’язки до університету та вставивши «спільне оперативне управління», збудоване на трьох китах: ПНУ, ВРР і ВРДА. Тобто, фактично зберігає за собою важелі управління.

Що маємо у сухому залишку?


1. Обсерваторія перейшла з комунальної власності Верховинської громади до власності державної.
2. Правом спільного оперативного управління наділені райрада, адміністрація та Прикарпатський університет (у рівній частці дані суб’єкти наділили себе правом використання об’єкту без мети отримання прибутку)
3. Балансоутримувачем є Прикарпатський національний університет
4. Власником обсерваторії є Міністерство освіти і науки України, як розпорядник державної власності (ця презумпція випливає зі змісту всіх проаналізованих документів, хоча жодних підзаконних актів органів центральної влади на цю тему не виявлено)
5. Університет не вправі обмежувати вільний доступ до обсерваторії відвідувачів
6. Власником земельної ділянки, на якій розташована обсерваторія в межах Івано-Франківської області, є Карпатський національний природний парк
7. Будівля є пам’яткою архітектури (об’єктом культурної спадщини) місцевого значення з 1989 р., відповідно зміна правового статусу обсерваторії повинна бути погоджена відповідним органом охорони культурної спадщини.

Зразок охоронної таблиці
для встановлення на споруді
Питання прозорості фінансування програми


З самого початку відновлювальних робіт головним підрядником є будівельна фірма «Житлобуд-1», яка належить колишньому голові Івано-Франківської обласної Ради та поточному члену Наглядової ради Прикарпатського національного університету Ігору Мирославовичу Олійнику. Починаючи з 2012 р., в ході відновлювальних робіт було виявлено ряд випадків нераціонального використання коштів. Відсутність інших підрядників створює неконкурентне середовище і відсутність мотивації для підвищення якості робіт та економії коштів для придбання матеріалів. Так, мова не йде за використання державних коштів (практично вся програма фінансується за рахунок польських партнерів), однак в програмі приймає участь національна державна установа як замовник і українське підприємство як підрядник. З 01.08.2016 р. вступає в дію Закон України “Про публічні закупівлі”, згідно до якого всі державні організації повинні перейти в режим електронних торгів ProZorro. Університет сам проводить навчання інших державних організацій з приводу впровадження даної системи, тому сподіваємось, що зміни позитивним чином відобразяться на відбудові Білого Слона, будуть зекономлені кошти та підвищена якість організації робіт.




Коментар ректора ПНУ пана Ігора Цепенди у Facebook:


Написано з душею! Без любові до гір, ніхто не візьметься за цю справу! Але коментуючи юридичні, а особливо фінансові питання не потрібно бути таким категоричним! До слова, до цього часу з І.Олійником не розрахувалися за встановлення мідного даху. Буду радий, якщо знайдете нам такого інвестора:))) Щодо ProzZoro, то виконавці звітуються згідно з польським законодавством за використані кошти.

Коментуючи матеріал, директор «Житлобуд-1» пан Ігор Олійник
заявив під час телефонної розмови з нашої ініціативи, що все у статті ― неправда, і він буде звертатися до суду про спростування. На запитання, що саме потребує спростування, пан Ігор не уточнив.

ВСІ СВІТЛ?Н?

Читати ще:

Білий Слон: три дні з хроніки реанімації
Роботи 8-11.11.2014
Піп Іван Чорногірський: бригада стала до праці
Wiki: Астрономічна і метеорологічна обсерваторія на вершині Піп Іван
Допомагаємо відновлювати обсерваторію на горі Піп Іван
Коли приходить Білий Слон
Коментарі
Коментарі відсутні.
Додати коментар
Будь-ласка, зареєструйтесь для внесення коментарів.
Інтернет-крамничка сучасної української літератури

Запрошуємо до членства


ЗН?ЖК? ВІД:

Острівець

Мандрів 15%

15%

15%

15%
10%

10%

7%

Садиба Арніка 10%

У Пилиповича 15%


Код для вашого сайту
© 2000-2017 karpatia.org.ua
   -     Greenways   ...